ТЕЛИГА ЕЛЕНА ИВАНОВНА (1906?-1942)

"Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби - спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив".
   
Але для мене - у святім союзі
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.
   
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце - в хуртовині сніжній,
Купати душу - у холодній зливі.
   
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.   

Когда Гитлер напал на СССР, у некоторых сторонников ОУН появляются иллюзии, что немцы помогут восстановить независимое украинское государство, как это было в 1918. Такого рода представления были и у Елены Телиги (Олена Телiга). 22 октября 1941 вместе с одной из "походных групп" на машине она приезжает в Киев, где организует Союз украинских писателей, издаёт еженедельник литературы и искусства "Литавры". В своих статьях выражает надежду, что крушение большевизма поможет возрождению украинской культуры.
   
 Телига игнорировала постановления немецкой власти, и в конце концов "Литавры" были запрещены, а 9 февраля 1942 Елена Телига была арестована. На стене камеры она нарисовала трезубец и оставила надпись: "Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга"

_________________________________________

Подборка материала из различных источников: Мария Гринберг
Добавлено: 19 марта 2010

На главную страницу Мемориала